"Оперативність" пошти на Закарпатті не витримує критики

Наприкінці 2006 року новопризначений керівник Закарпатської дирекції «Укрпошти» Микола Ростов заходився реформувати очолювану ним структуру з очевидним благим наміром: підвищення оперативності обслуговування клієнтів, проти чого, зрозуміло, ніхто не заперечував. Питання виникли трохи згодом, коли Микола Васильович проголосив складові реформи: перенесення центрального пункту обробки пошти з Ужгорода до Мукачева, скорочення ряду районних відділень зв’язку та створення натомість об’єднаних відділень, які обслуговують кілька районів. У своїх заявах для преси поштовий чиновник переконував, що такі заходи дозволять його фірмі заощаджувати значні кошти, а партнери і клієнти відчують нову якість роботи поштовиків.

Першими забили тривогу редактори районних газет. І неспроста. Уявіть картину: «районки» друкуються у Берегові та Виноградові, а сортувати їх везуть... за 30 — 40 кілометрів до Мукачева та Іршави. Там їх розписують адресатам — і гайда назад до передплатників та в кіоски того ж таки Берегова та Виноградова. Платять, звісно, за міжрайонні «вояжі» тиражів редакції газет, а поштовики мають з транспортних послуг додатковий зиск. Редактор міської газети «Берегово» Микола Горват описав, як на ділі виглядає нововведення поштарів: «Усі місцеві газети (а їх у Берегові друкується аж вісім) уже в 14.00 мають бути здані до експедиції, бо саме тоді за ними прибуває машина і забирає віддруковані тиражі до Мукачева, щоб їх там посортувати і в суботу зранку повернути до Берегова для розповсюдження. Таким чином, усі газети, у тому числі й обласні та всеукраїнські, з’являються десь перед обідом, тоді як читачі за багато літ звикли купувати їх зранку. Я вже не кажу про якість роботи мукачівських «сортувальників», які зачасту «не бачать» різниці між «Вісником Берегівщини» та «Береговом»...»

Проти були й керівники міст та районів, де ліквідовувалися місцеві відділення зв’язку. Цікавий факт: найбільший в Україні за кількістю населення сільський район — Тячівський — нині не має власного поштового відділення. Тепер лист чи поштова картка з гірської Усть-Чорної, аби потрапити до адресата у райцентрі чи в сусідньому селі, спершу мусить дійти аж до Хуста, а звідти уже вернутися до Тячева. Виходить, як у тому анекдоті, коли різдвяне поздоровлення від сина прийшло батькам аж на паску...

Те саме вчинили й з обласною пресою. У 2006-му майже 90% обласних газет виходили у світ у друкарні ВАТ «Видавництво «Закарпаття». Там здійснювалося і їхнє експедування та доставка на центральний пункт обробки обласної, який розташовувався за квартал від друкарні. Реформування «по Ростову» призвело до перенесення ЦОП до Мукачева. У результаті наклади усіх обласних газет, які друкуються в Ужгороді, стали подорожувати з Ужгорода до Мукачева та ще й за окрему додаткову плату. Хто не захотів таких, з дозволу сказати, «послуг» — перейшов друкуватися до Львова, підтримавши у такий спосіб галицьких поліграфістів. Зате плату за послуги беруть будь здоров! В окремих редакціях затрати на папір, друк, зарплату, гонорари, податки, відрядження, оренду, комунальні послуги, з яких складається редакційна ціна, коштують дешевше, ніж послуги по доставці. У нових угодах на 2009 рік закарпатські поштовики взагалі зобов’язують редакції газет, абсолютна більшість яких немає навіть власних легкових автомобілів, «здавати тиражі власними силами на адресу експедиції у м. Мукачеві. До 24. 00». Треба б запропонувати пану Вінському перебудувати роботу всієї «Укрпошти» за «ростовським» взірцем, й перевести експедування столичних газет з Києва десь до Рівного, Сум або ж Полтави, а редакції газет, включно з «Голосом України» та «Урядовим курєром», зобовязати самостійно перти туди тиражі на власному чи пак редакційному горбу. Може, тоді б зрозуміли ситуацію, у якій опинилися редакції закарпатських газет.

Якщо хтось думає, що якість послуг від цього стала кращою, то дуже помиляється. Досвідчені поштові працівники, ужгородці, незважаючи на протести і заяви, не змогли відстояти себе і були змушені звільнитися. Вправність же новоприйнятих на базі у Мукачеві ще й дотепер залишає бажати кращого — постійні претензії від читачів за невчасно доставлену чи й взагалі не доставлену газету регулярно вислуховують редактори обласних газет. Кожен ужгородський кіоскер з досвідом однозначно підтвердить (звісно, не для преси), що вчасно в обласний центр пошта доставлялася до «Ростовських» реформ .

Про недоречність таких новацій, які однозначно негативно позначаться на розповсюдженні обласних газет, я говорив голові Закарпатської ОДА Олегу Гаваші та просив його відстояти інтереси обласних видань. Зі схожими клопотаннями зверталися до нього й керівники міст та районів, яких зачіпали нововведення поштовиків. Але Олег Олодарович аргументував свою підтримку новацій керівника обласної пошти необхідністю пришвидшити доставку в область столичних газет, чим засвідчив, що в губернатора загальнодержавні інтереси явно домінують над містечковими та регіональними, тож закарпатським газетярам залишається розраховувати хіба що на допомогу новопроголошеного «русинського правітельства»...

Жарти жартами, але попри всі поштові реформи та чиновницькі пріоритети, київські газети в ужгородські кіоски швидше надходити так і не стали, тож пошук вчорашнього «Дня» у закарпатських кіосках «Укрпошти» і надалі залишається актуальним для поціновувачів друкованого слова. Цікаво, а якими є взаємини між газетярами та поштовиками в інших регіонах України?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати